Зарубіжка

Усний Журнал         
«Прекрасний шлях прекрасної людини»
Сторінка 1.  Дитинство і гімназичні роки.                                                                                                            А. П. Чехов народився 17(29) січня 1860 року в невеликому місті Таганрог на березі Азовського моря в родині дрібного торговця.                                                                                                                 В сім’ї було шестеро дітей: Олександр, Микола, Антон, Іван, Марія, Михайло. Батько, Павло Єгорович, був занадто суворим, вимогливим, релігійним. Але він не був позбавлений художніх обдарувань: грав на скрипці, заснував церковний хор, в якому примушував співати своїх дітей. Згодом Антон Чехов напише: «У дитинстві в мене не було дитинства. Але матір письменника,  Євгенія Яківна, була напрочуд добросердечною жінкою, яка присвятила все своє життя родині і дітям».                                                                                                              І все ж, коли діти були вільні, а батько перебував у гарному настрої, в будинку Чехових починалося справжнє свято: ігри, прогулянки, домашні спектаклі!                                                                                                                                       Навчався Чехов спочатку в грецькій школі, а потім - у гімназії.                                                                                Невеликий на зріст, з круглою коротко обстриженою головою, рум’яний, з великими світло - карими очима – такий був Антон Чехов на початку навчання в гімназії. До-речі, товариші дали йому тут прізвисько «Бомба», а учитель гімназії Ф. Покровський дав Чехову прізвисько, яким він у подальшому став підписувати свої перші гумористичні оповідання – Чехонте.                                                                                                              Чехов – підліток відрізнявся неабиякими акторськими здібностями: якось натягнув на себе лахміття і під виглядом жебрака випросив у добросердечного рідного дядька Михайла милостиню.                                                                                                 У гімназії розпочалися перші літературні спроби А. П. Чехова.                                                                 Важко було Антону особливо в останні роки навчання в гімназії. Рятуючись від кредиторів, батько тікає до Москви, туди ж переїздить і вся родина, і лише 16 – річний Антон залишається в Таганрозі до закінчення гімназії. Юнак змушений був заробляти собі на життя репетиторством.
Сторінка 2.                                                                                                                          Університет і початок літературної діяльності
Восени 1879 р. Антон Чехов переїздить до Москви. Отримавши стипендію від таганрозького міського управління, вступає на медичний факультет Московського університету.                                                                                                                                    Студентом у пошуках заробітку співпрацює з гумористичними журналами «Стрекоза», «Будильник», «Сверчок, «Зритель», «Осколки» під псевдонімами : «Антоша Чехонте», «Брат мого брата», «Людина без селезінки», «Лікар без пацієнтів». Сам факт звернення до псевдоніму автор пояснював так: «Прізвище я віддав медицині, з якою не розлучусь до смерті, а гра в літературу повинна мати різні прізвиська».
Антон Чехов створював свої перші оповідання легко, невимушено, часто на несподівані теми: «Хірургія», «Коняче прізвище», «Шило у мішку», «Хамелеон», «Товстий і тонкий».
Сторінка 3.                                                                                                                                            Лікар Чехов
Після закінчення університету А. П. Чехов займається медичною практикою. До нього, за спогадами сучасників, ходили лікуватись «так же просто, как ходят в бесплатную лечебницу для приходящих больных». Практикував він у селі Меліхово під Москвою й захопився медициною настільки, що мріяв написати докторську дисертацію «Лікувальна справа в Росії». Під час холери він один, без помічників , обслуговував хворих у 25 селах. За свідченнями його сестри, Чехов приймав понад тисячу хворих селян, та ще й забезпечував кожного ліками.
Сторінка 4.                                                                                                        Дивовижний Чехов.                      
Він любив життя, був надзвичайно талановитим співбесідником, часто влаштовував імпровізації, іноді навіть чудернацькі. Наприклад, одного разу він тицьнув в руки поліцмейстеру важкий кавун, загорнутий у папір, і сказав: «Це бомба, неси в дільницю, і будь дуже обережним».                                                                                  Розмовляючи з близькими, Чехов часто змінював імена на фамільярні прізвиська: так свого брата Миколу він звав Кокоша, а Олександра – Фінілюга.                                                                                                                                                            А листи Антона Павловича?                                                                                                                                                        Повертаючи приятелю сюртук, він пише: «Бажаю, щоб він у тебе одружився і народив купу маленьких сюртучків»! А на фото, яке Чехов подарував Наталії Линтварьовій після спільної поїздки до Ахтирки, він написав: «Мадмуазель Жабке от графа Веприка».                                                                                                                                       За своє коротке життя Чехов встиг зробити дуже багато. Після нього залашився посаджений на пустирі ліс та два чудових сади, 4 сільських школи, шосейна дорога та бібліотека в м. Таганрозі. До цієї бібліотеки він передав 2 тисячі томів власних книг.  Небагатьом відомо, що і пам’ятник російському царю Петру І в Таганрозі також зведено на кошти письменника.
     Сторінка 5.                                                                                                                 Чехов і Сумщина
6 (19)травня 1888 р. Антон Павлович разом з матір’ю і сестрою приїхали на відпочинок у мальовничій маєток Линтварьових під Сумами, розташований на березі ріки Псел.                                                                                                                                                   Письменник захоплено писав друзям: «Уж очень у меня хорошо, так хорошо, что и описать нельзя! Природа великолепна, всюду красиво, простора пропасть, люди хорошие, воздух теплый, тоны тоже теплые, мягкие.»                                                      Повагу і симпатію викликала у письменника і родина господарів маєтку. В цій великій сім’ї були господиня садиби і її п’ятеро дітей: 2 лікаря, вчителька, земський діяч і молодий музикант.
У А. П. Чехова склалися чудові стосунки з місцевими жителями. Його захоплювали український гумор і особливо народні пісні, то ліричні і ніжні, то веселі й бадьорі. Письменник не тільки спостерігав за життям українських селян, але і намагався допомагати їм, перш за все, як лікар.                                                                       Медична практика давала велетенський матеріал для художньої творчості, а головне, він допомагав страждаючим.                                                                                                                             На Луці Антон Павлович дописав оповідання «Неприємність», працював над романом «Оповідання з життя моїх друзів».                                                                                                       Взимку Чехов пише твори «Іменини» і «Красуні», які були навіяні перебуванням на Сумщині.                                                                                                                                      Наступним літом на Луці письменник писав п’єсу «Лісовик», «Оповідання невідомої людини», тут з’явився замисел оповідання «Вчитель словесності». Особливе місце в творчості А. П. Чехова посідає повість «Нудна історія», над якою письменник працював влітку 1889 р. Вперше вона була надрукована в 11 номері журналу «Северный вестник» за 1889р. Остання запис у повісті: «Село Лука, Сумского уезда, 1889 год».                                                                                                           Влітку 1888 р. Чехов побував на ярмарку в Сумах, де здійснив ряд покупок. Сумські плахти, які пізніше були відіслані Линтварьовими на його прохання до Москви , потім прикрашали помешкання письменника.                                                                       На лучанській дачі гостював у А. П. Чехова поет О. М. Плещев. Він присвятив Антону Павловичу вірші,де є такі рядки:      
Не раз мечта перенесет
Меня в уютный домик тот,
Где вечером, под звук рояли
В душе усталой оживали
Волненья давних, прошлых дней
Весны умчавшейся моей –
Ее восторги и печали.
Сторінка 6.                                                                                                      Поїздка на Сахалін
1890  року А. П. Чехов здійснив поїздку на острів Сахалін, де брав участь у перепису населення, а головне – вивчав життя його мешканців (каторжан і політв’язнів, поселенців).                                                                                                                       «Сахалин – это место невыносимых страданий», писал Чехов. Результатом цієї відважної поїздки стала книга «Острів Сахалін», після виходу якої влада змушена була призначити комісію для вивчення життя каторжників і засланців.
Сторінка 7.                                                                                                                                                Меліховський період
1892 р. А. П. Чехов придбав у Серпухівському повіті під Москвою невеличке помістя Меліхово. Маєток виявився дуже занедбаний, тому з перших днів почалися клопоти по його благоустрою. Письменник висаджував квіти, кущі та дерева. Працелюбна дружня чеховська родина швидко зробила помістя невпізнанним. Пізніше А. П. Чехов писав: «Тут все в миниатюре: маленькая липовая аллея, пруд величиной с аквариум, маленький парк и сад, маленькие деревья, но пройдешься раз, другой, вглядишься, и впечатления маленького исчезнет. Очень просторно, несмотря на близкое соседство деревни».                                                                                                                                                       Меліховський період – золота доба чеховської творчості. Живучи в Меліхово,  письменник написав більше 40 творів – оповідань, повістей, п’єс: «Бабье царство», «Мужики», «Рассказ неизвестного человека», «Дом с мезонином», «Три года», «Ионыч», «Ариадна», «Палата №6».                                                                                          З великим інтересом були зустрінені читачами чеховські п’єси «Чайка» і «Дядя Ваня», створені в Меліхово.                                                                                                                                                 В Меліхово А. П. Чехов активно займався суспільною діяльністю і лікарською практикою. Завдяки письменнику були побудовані школи в Меліхово, Новоселках, Талежі.                                                                                                                                                    «Каждый человек должен в своей жизни посадить дерево, вырыть колодец или что-нибудь в этом роде, чтобы жизнь не проходила и не уходила в вечность бесследно»,- говорив письменник.
Сторінка 8.                                                                                                                                         Життя в Ялті
Напружене творче і суспільне життя відбилося на самопочутті письменника. Навесні 1897 р. у Чехова почалося загострення туберкульозу.                                                                                              1898 р. за рекомендацією лікарів він оселяється в Ялті.                                                                               Не зважаючи на тяжку хворобу, А. П. Чехов брав активну участь в суспільному житті міста: організував збір коштів на будівництво протитуберкульозного пансіонату «Яузлар», надавав матеріальну допомогу хворим на туберкульоз.                                        Саме в Ялті А. П. Чехов зустрічався з видатними діячами російської культури: І. Буніним, М. Горьким, О. Купріним, В. Короленком, С. Рахманіновим, В. Васнецовим, В. Шаляпіним.                                                                                                                               Встановлюються тісні зв’язки письменника з Московським художнім театром, в якому з успіхом ставляться його п’єси, а актриса театру О.Л. Кніппер 1901 року стає дружиною письменника.                                                                                                                          Навесні 1904 р. А. П. Чехов в останній раз приїхав з Ялти до Москви. Після цієї поїздки стан його здоров’я різко погіршився. На початку червня 1904 року Антон Павлович від’їхав з дружиною для лікування до німецького курортного містечка Баденвейлер. 15 липня 1904 р. А. П. Чехов помер у Баденвейлерському готелі.                                                                                                                             Смерть Чехова стала тяжкою втратою не тільки для російської літератури, а і для всієї мислячої спільноти. Але великий російський письменник продовжує жити з нами, до його творчості і до його життя звертаються все нові і нові покоління людей.                                                                                                                                                     І в наш час, не втративши своєї актуальності, продовжують звучати слова А. П. Чехова: «В людині повинно бути все прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки». 

Літературний КВК
Мета: Формувати інтерес до творів А. П. Чехова. Сприяти вихованню в учнів порядності, інтелігентності, активної життєвої позиції. Розвивати творчі здібності, естетичні смаки.
Хід заходу
1 ведучий.  Гей, до гурту всі єднаймось,
До дотепних, говірливих!
З жартами мерщій збираймось
В клуб  веселих та кмітливих!
Хто без настрою нудьгує,
(Хтозна, що тому вина),
Того гурт наш вмить врятує,
Й гумореска запальна.
2 ведучий. КВК, дружня родина,
В третій школі знову й знову,
Сміх і жарти щохвилини
І привіт наш Маслякову!
Хоч не скромно говорити,
Завжди оплески зриваєм.
Вмощуйтесь зручніш сидіти:
КВК розпочинаєм!
1 ведучий. Сьогодні дві команди учнів шостих класів Тростянецької школи №3 будуть боротися за право називатися кращими знавцями оповідань А. П. Чехова.
2 ведучий. А об’єктивними суддями цього змагання буде наше поважне журі (ведучий презентує членів журі).
1 ведучий.  Запрошуємо на сцену доблесну команду 6 А класу – «Ерудити».
Капітан команди Монастирський Євген.
2 ведучий.  А зараз запрошуємо на сцену команду 6 Б класу – «Веселуни». Капітан команди – Андрійченко Олександра.
1 ведучий. Починаємо перший конкурс – «Інтелектуальний поєдинок». Вам, шановні учасники КВК, треба впізнати оповідання А. П. Чехова і вказати персонажа за фрагментом тексту.
2 ведучий. Завдання для команди «Ерудити»:
       ** Одного только я не понимаю: как она могла тебя укусить? Нешто она достанет до пальца? Она маленькая, а ты ведь вон какой здоровила! Ты должно быть расковырял палец гвоздиком… («Хамелеон»).
       ** Я портсигары приватно из дерева делаю. Отличные портсигары! По рублю за штуку продаю. Служил, знаешь, в департаменте, а теперь сюда переведен столоначальником по тому же ведомству… («Толстый и Тонкий»).
       ** О, как звучен, как прекрасен греческий язык! – говорил он со сладким выражением, и как бы в доказательство своих слов, прищуривал глаза и, подняв палец, произносил: «Антропос»! («Человек в футляре»).
       ** Гибнет  без дела собака, талант свой зарывает… Потому-то и продаю. Купите, Кнапс! Всю жизнь будете благодарны. («Дорогая собака»)
       ** Нехорошо-с, молодой человек! Ваша речь, может быть, годится для покойника, но в отношении живого она - одна насмешка! Помилуйте, что вы говорили? Бескорыстен, неподкупен, взяток не берет! Ведь про живого человека это можно говорить только в насмешку. («Оратор»).
1 ведучий. Завдання для команди «Веселуни»:
       ** Мальчики собирались бежать куда-то в Америку добывать золото; У них для дороги было уже все готово: пистолет, два ножа, сухари, увеличительное стекло для добывания огня, компас и четыре рубля денег… («Мальчики»).
       ** Пахло от него ветчиной и кофейной гущей. Из-за его спины выглядывала худенькая женщина с длинным подбородком – его жена…  («Толстый и тонкий»).
       ** И в доме все стали изобретать фамилии. Перебирали все возрасты, полы и породы лошадей, вспомнили гриву, копыта, сбрую… («Лошадиная фамилия»).
       ** Вы живете, как дикие звери, газет не читаете… , а в газетах так много замечательного! Ежели что случится, сейчас все известно! Как я счастлив! Ведь только про знаменитых людей в газетах печатают, а тут взяли да про меня напечатали! («Радость»)
       ** А вчерась мне была выволочка. Хозяин выволок  меня за волосья на двор и отчесал шпандырем за то, что я качал ихнего ребятенка в люльке и по нечаянности заснул… («Ванька»).
2 ведучий.  А зараз переходимо до другого конкурсу, який ми умовно назвали «Візитка». Команди отримали домашнє завдання: знайти 2-3 предмети, які б змогли презентувати їх власників – героїв чеховських оповідань. Таким чином, пропонуємо командам обмінятися візитками.
(Команди обмінюються предметами, які відповідають оповіданням «Товстий і Тонкий» та «Хамелеон»): коробка, валіза, портсигар, решето з агрусом, вузлик).
1 ведучий. Наступний конкурс – інсценізація оповідання А. П. Чехова (команда «Ерудити» - оповідання «Товстий і Тонкий», команда «Веселуни»- «Хірургія»).
2 ведучий. Переходимо до наступного конкурсу – «Імпровізація». Учасники отримують картки з іменами 2 персонажів Чеховських творів. За 5 хвилин команда повинна підготувати представлення цих персонажів (пантоміма, монолог, діалог і т. п).
(Командам були запропоновані для імпровізації оповідання: «Хірургія», «Товстий і Тонкий», «Радість», «Ванька»).
1 ведучий. Оголошуємо найважчий конкурс, до речі, це теж було домашнім завданням. Прочитати сенкан, який підготувала кожна команда. Його тема – Чехов.
Зразки сенканів, представлених учнями:
**1.Чехов
2.Іронічний, гуманний
3.Висміював, співчував, мріяв
4.Головний його ворог – бездуховність
5.«Пушкін у прозі».
**1. Чехов
2. Дотепний,життєлюбний
3. Лікував, боровся, виховував
4. Мріяв про чистоту людських відносин
5. Майстер.
2 ведучий. Оголошуємо останній конкурс «Дуель», це поєдинок наших капітанів.
Завдання 1. Перелічити якомога більшу кількість творів А. П. Чехова. Перемагає той, хто назве твір останнім.
1 ведучий.  Завдання 2.
- Як називався перший друкований твір А. П. Чехова? («Письмо к ученому соседу»)
- Назва рідного міста Чехова? (Таганрог)
- Які псевдоніми письменника ви знаєте? (Антоша Чехонте, Людина без селезінки, Лікар без пацієнтів, Брат мого брата)
- Перелічити географічні назви, пов’язані з  А. П. Чеховом. (Таганрог, Москва, Ялта, Суми, Охтирка, Мелехово)
- Ким був Чехов за основною професією? (Лікар)
- В якому творі Чехова герой відправляє листа за адресою: «На деревню дедушке»? («Ванька»)
- Який вислів А. П. Чехова став крилатим? («В человеке должно быть все прекрасным: и лицо, и одежда, и душа, и мысли»)
2 ведучий.  Поки наше шановне журі підводить підсумки, ми пропонуємо вікторину для вболівальників.
- Назвіть красномовні прізвища героїв чеховських оповідань. (Червяков, Курятин, Очумелов, Пришибеєв, Запойкін, Хрюкін).
- В якому оповіданні ви зустрічали решето з агрусом? («Хамелеон»)
- В якому оповіданні герої збираються в далеку подорож? («Хлопчики»)
- В якому оповіданні фельдшер не зміг вирвати пацієнту хворий зуб? («Хірургія»)
- Хто з чеховських героїв виготовляв портсигари на продаж? («Товстий і Тонкий, Порфирій»)
1 ведучий.  Ось і закінчився наш КВК. Слово надається голові журі для підведення підсумків (Виступ голови журі).



Немає коментарів:

Дописати коментар