Я заріс, як щіть.

А худий який, блідий!

Весняні дощі…

Жаль на серце впав:

при дорозі рожі цвіт

кінь мій общипав…

Я, метеличок,

Собі крильця обірву:

На, цвіти, мачок! 

Білий лотос-цвіт

не цурається багна,

із якого зріс.